І знову мандруємо Чернівцями
Свята святих будь-якого міста – внутрішні дворики. Та якщо у Львові вони по-галицькі гонорові, в Одесі – екстравагантні, то у Чернівцях – пансько-міщанські: затишні, з купою сходів на другий поверх та дерев’яними терасами по периметру, де мешканці сушать білизну або використовують як антресолі, закидавши старими речами.
До речі, за часів Австро-Угорщини заборонялось, щоб вікна кухні виходили на вулицю – лише у двір. І справді, уявіть як вранці поважне панство робить вулицею променад, а тут на чийсь кухні починають готувати обід. Хіба пасує перехожим вдихати суміші смаженої цибулі та вареної (чи тушкованої) капусти?
Отже, дворики жили своїм життям: їх вимощували камінням, уквітчували та засаджували деревами, часом навіть викопували криницю.
Однак лише зрідка тут можна побачити лавочку, й то встановлену років 30-50 тому: споглядання за сусідами тут не віталось (ну, хіба у шпаринку).
Дворики є круглі чи квадратові, мов пляц, з гарними витими сходами та різьбленими перилами.
Де-не-де збереглись старовинні ліхтарі та вензеля гербів на воротах, а на кам’яних заборах – спеціальні ніші для гасових ламп, бо тільки-но починало сутеніти, двірник зобов’язаний був потурбуватись про освітлення тротуару біля свого будинку.
Зрештою, про все не напишеш, тож збираймось і подорожуємо разом!
Тематичні екскурсії Чернівцями.
Туристична фірма «Окрайна»
http://www.okraina.com.ua/tours/karpaty/