Повстанська пісня

Facebook YouTube RSS

Повстанська пісня

  • Повстанська пісня

2 дні (14 – 15 жовтня 2017 р.)

Коломия – Космач – Коломия

План мандрівки

1 ДЕНЬ 13.10

Космацький національно-визвольний рух.

Тернопіль

04:30 Збір учасників біля «Готелю Тернопіль».

Івано-Франківськ

06:30 Збір учасників в Івано-Франківську, зал.вок.

Переїзд: Тернопіль – Івано-Франківськ – Космач

Поселення

Садиба «Космацька писанка».

Космач
Зустріч з екскурсоводом
  • Знайомство з екскурсводом під псевдо іменем.
  • Ввідна частина про Гуцульську республіку.
  • Факти бойових дій на території села.
  • Переміщення селом верхи на коні (100 грн./кінь).
Історичні факти з життя космачан

Дорога: Яблунів – Космач

27 серпня 1948 року повстанці зробили засідку. Загинуло двоє рядових енкавеесівців і лейтенант. 5 грудня того ж року у бою між повстанцями і чекістами було важко поранено підпільника «Буйного». Він заліг і стріляв у ворога до останнього патрона, а потім підірвав себе гранатою. Чекісти одразу не відважилися підійти до тіла і забрали його аж вранці, коли їм надійшла допомога.

Заповідник «Збановець»

Підпільного вишкільний табір ОУН, що був збудований космачанами під керівництвом майстра Дмитра Кравчука (Кіф’якового).

Згідно з наказом Р. Шухевича, у цьому таборі станичний «Солідний» організував у червні 1943 р. старшинську школу армії УПА «Чорні чорти», яка була першою на Прикарпатті.

Перекуска
  • На галявині біля ведмежої барлоги.
  • Сороміцькі співанки зароджені в криївках УПА.
Веселі оповідання

Присілок «Бані»

9 червня 1948 року з верхів прибула група чекістів. Тут прибулі переночували, а досвіта пішли на полонину Стерешору, де біля стаї зробили засідку. Увечері вони подались на полонину Ледескул. Цього ж дня на полонину вийшло ще семеро радянських солдатів космацького гарнізону, які біля полудня зайшли до стаї. Йдучи неподалік чекістів і гарнізонників, вони побачили п’ятеро повстанців і вдарили по них сильним вогнем. Внаслідок швидкоплинного бою один з учасників цієї чекістської операції загинув, а решта, відстрілюючись, відступила.

Присілок «Медвежий»

7 листопада 1946 року енкавеесівці знайшли у селянина Михайла Варцаб’юка порожню криївку. Його почали дуже бити, щоб зізнався, хто тут квартирував. Не зважаючи на страшні муки, селянин нічого не сказав, хоча у нього на господарстві була ще одна криївка, де перебував повстанець. Тоді розлючені оперативники взяли його до лісу, повісили за руки на смереку та запалили під ним вогонь. Варцаб’юк героїчно мовчав, аж доки у страшних муках не помер. Упродовж двох годин його страшний крик було чути аж до центру села, куди також вітер доносив запах паленого м’яса.

Присілок «Віпчинка»

14 травня 1953 року на, у лісі поблизу самітної старої хатини Т. Мочернюка (Каманака) розігралася трагедія. «Соратник» по боротьбі, шкільний товариш привів до лісу чекістів, де переховувався кущовий провідник ОУН Танасій Проданюк «Солідний». Він виманив його на «зустріч» і при зустрічі поранив у ноги. Провідник зрозумів, що це зрада, і щоб не датися ворогам у руки, підірвав себе і свого ад’ютанта «Дона» (Миколу Заячука) гранатою.

г. Мончіль

  • Палення повстанських вогнів.
  • Спілкування з місцевими патріотами, гуцулами, родини яких брали участь у визвольні боротьбі.
  • Повстанські пісні.

2 ДЕНЬ 14.10

14 жовтня – свято Покрови Пресвятої Богородиці та святкування річниці створення УПА (Української Повстанської Армії)

Сніданок
  • В садибі.
Космач
  • Святкова Служба Божа.
  • Похід на г. Лисина Космацька, 5 год. (можливий варіант верхи на конях).
Гора Лисина і полонина Ледескул 29 жовтня 1946 року вояки НКВС «прочісували» ліс. Там окопався підрозділ повстанців під командуванням чотаря «Буйтура». Енкавесівці натрапили на стійку. Під сильним вогнем повстанців непрохані гості відійшли, а самі упівці без втрат передислокувались в інше місце. 10 червня 1947 року у сутичці повстанці без втрат знищили одного енкавесівця і одного поранили.

Перекуска

  • На вершині гори.
Прибуття
  • 19:30 Коломия, зал.вок.
  • 20:30 Івано-Франківськ, зал.вок.
  • 22:30 Тернопіль, «Готель Тернопіль».

Поїзд, прибуття

До Тернополя
  • № 457Ш Київ – Рахів (23:52)
  • № 749К Київ – Тернопіль (22:50) сидячі місця
  • № 081К Київ – Ужгород (01:42)
  • № 049К Київ – Трускавець (02:41)

До Івано-Франківска
  • № 043Л Київ – Івано-Франківськ (05:45)
  • № 136 Одеса –Івано-Франківськ (06:18)

Поїзд, відправка

З Івано-Франківська
№ 043Л Івано-Франківськ – Київ (21:55)

З Тернополя
  • № 750Л Тернопіль – Київ (00:11)
  • № 081Л Ужгород – Київ (00:22)
  • № 050Л Трускавець – Київ (01:16)
Вартість туру (грн./чол.)

При групі 8 чол.

425
При групі 15 чол. 310
Діти
275

У вартість мандрівки включається:

  • Транспортне обслуговування.
  • Екскурсії.
  • Ночівля.

У вартість мандрівки не включається:

  • Квитки на поїзд.
  • Харчування (сн., веч. – 40 грн., обід – 45 грн.).
  • Кінний похід.
  • Страхівка.

Історична довідка

Перший успішний бій курсанти старшинської школи провели на початку вересня 1943 року з шуцполіцаями з власівців і вояками вермахту. Тоді повстанці втратили трьох побратимів, а німці аж 35 осіб. У цьому бою поранено в руку «Бориса» - Григорія Легкого, провідника ОУН-УПА Коломийської округи. Функціонування повстанської старшинської школи в тилу викликало у гітлерівців переляк. Німецьке командування розробило широкомасштабну операцію з розгрому повстанської старшинської школи. Приводом до наступу була вдало проведена у кінці вересня 1943 року операція чоти «Скуби» в Рушорі. Тут на дорозі Космач - Коломия вояки розбили 4 вантажних автомобілі німецької армії. Крім цього, скубівці ще знищили 70 німецьких вояків. Німецьке командування для відплати прислало у Космач гестапівців, котрі заарештували сімох осіб, серед яких і молоденьку дівчину. Розлючені невдачею есесівці спалили табір старшинської школи і зігнали злість на мирному населенню Космача. 5 листопада 1943 року вони застрелили у селі чоловіка, котрий ішов з бочкою по сировицю, спалили кілька будинків, а також пограбували жителів села. Німці забрали у космачан килими, ліжники, сукно, полотно, хустки, одяг, курей, овець. Як зазначає М. Слюсарчук « усе з хати забирали до нитки». З початком 1944 року Космач наводнили угорські війська. Найбільше вояків розмістилося в Облазі та Ставнику під Ґрунем як йти від річки Ставник на гору. Жили угорські солдати і офіцери у селянських хатах. Навесні 1944 року, коли Червона Армія увійшла у Коломию, командування 1-м Українським фронтом вирішило заслати в тил до німців розвідувальну групу для з’ясування ситуації в районі Яблуницького перевалу. Група мала висадитися у Ворохті, але, через погані умови, літак збився з курсу і десантники 29 березня 1944 року о першій годині сорок хвилин приземлилися у присілку Нижні Плаюци.

Цікаво

Розвідувальна група у складі командира І.О. Ісаєва, заступника командира С.М. Райського, радистів В.Т. Туригіна і В.О. Доноусова, розвідниць К.З. Мель-ничук і О.І. Токар та перекладачки М.І. Лазутіної опинилися в складній ситуації. Вантаж зі зброєю, який впав на обійсті Дмитра Кушнірчука, забрав Василь Кілійчук і відразу віддав повстанцям. У горах випав глибокий сніг, всі стежки і військову дорогу Космач - Ворохта занесло кучугурами. Сніг подекуди сягав до плечей. Боєприпаси і харчі, скинуті з літака, пропали. Один з парашутів, на нещастя Михайла Юсипчука (Колісникового), вітер заніс на дерево біля його хати. Чоловік вирішив порізати матерію на сорочки своїм дітям. Зайди прийшли до нього за військовим спорядженням, але в гуцула не було нічого. Впевнені у своїй безкарності «совіти» припустилися помилки, яка потім коштувала їм життя: морозної ночі 2 квітня 1944 року вбили невинного гуцула, осиротивши маленьких діток. Парашутисти стратили Михайла Юсипчука десь за кілометр від рідної домівки. Стріляли у нього ззаду. Дістав дві кулі: одну у плечі з лівого боку, а другу - в голову (вийшла через око). Угорські вояки здебільшого квартирували в 06лазі, Ставнику, Царині та Центрі села. На початку поводилися мирно, а далі стали грабувати мирне населення, що призвело до сутичок повстанців з дрібними військовими підрозділами угорської армії. Л. Вардзарук стверджує, що в червні 1944 року старшинська школа повстанців на Завоєлах провела успішний бій з угорськими вояками, завдавши їм поразки. Наступного дня мадяри на гору біля каменя Довбуша (Олекси Новаківського) витягли дві гармати і звідти обстрілювали присілок навмання, бо через сильний туман і дощ прицільного вогню не вийшло. На щастя, від цього ніхто не постраждав. Радянське командування не могло змиритися з тим, що у його тилу знаходяться великі сили повстанців, а тому 9-11 листопада 1944 року провело у селі військову операцію силами полку прикордонних військ НКВС, що дислокувався у Коломиї. Прикордонники зайшли в центр села, але далі — вглиб гір не пустилися, а тому відкритого бою з куренем «Скуби» не зав’язували. Операцією командував полковник Павленко. Він, вірогідно, як українець, не захотів проливати невинну кров гуцулів, а тому, на нашу думку, не вступав у бій з повстанцями, хоча знав, де вони знаходилися. Це дуже розлютило першого секретаря Яблунівського райкому партії Анісімова В.К. і він зробив донос на командира прикордонників. У доносі на ім’я першого секретаря обкому партії писав «.. .це дитяча гра, а не серйозна боротьба з німецько-фашистськими прихвоснями». 

Ваш email
Ваше ім'я
Відгук
Вверх