Мілітарі-тур по Закарпаттю

План мандрівки

У вартість туру включається

• Транспортне обслуговування
• Ночівля мілітарі-садиба «Grun Hof»
• Харчування (1 дня: сн., сух. пайок з настоянками 3 видів, обід, веч.; 2 дня: сн., обід)
• Тематична екскурсія
• Страхівка (страхова група ТАС)

У вартість туру не включається

• Квитки на поїзд
• Вхідні квитки – 95 грн./чол.

Лінія Арпада

Система оборони Арпада(названа в честь легендарного угорського лідера) будувалася Хортійською Угорщиною з 1939 по 1944-й роки після повернення(окупації) Закарпаття (що відбулося як наслідок Віденського арбітражу) вздовж Карпатського хребта. Основною метою будівництва було зупинити можливе просування Червоної армії через Карпати в серце Угорського королівства. Її довжина складала 660 км, а глибина близько 70 км. Оборонна система проходила по території чотирьох сучасних держав: Україна, Польща, Словаччина та Румунія. Вона не була суцільної, а складалася з систем окопів, бункерів, ДзОТів та ДОТів.
Система оборони Арпада складалася з чотирьох частин: Лінія Гуняді, Лінія Св.Ласло, Лінія Принца Євгенія Савойського та безпосередньо Лінія Арпада. Ці лінії закривали основні перевали які ведуть в Закарпаття та долини річок Уж, Латориця, Ріка і Тиса.
В 1943 році Угорщина намагалася вийти з війни, регент Угорського королівства Міклош Хорті літав до Сталіна в Москву на переговори, про це дізнався Гітлер і викрав дружину та сина Хорті(а потім і самого Хорті) та перевіз їх в Німеччину. В країні стався військовий переворот і до влади прийшла Фашистська Партія Угорщини на чолі з Салоші. Далеко не всі громадяни підтримували нову владу, а особливо військові, серед яких Хорті залишався популярним. В наслідок цього бойовий дух в угорських військових частинах був вкрай низьким. На початку 1944 року полковник Бейла Міклош (нач.штабу 1-ї угорської армії) за таємним наказом Хорті передає плани Системи оборони Арпада радянському військовому командуванню, яке вирішує взяти угорські оборонні лінії в кільце. Для цього проводяться два обхідних маневри через Дуклу(територія тодішньої Чехословаччини) та Свидовецький хребет. Тому бої на оборонних укріпленнях майже не відбуваються – угорці масово здаються в полон або відступають.

Гукливий (мілітарі-садиба «Grun Hof»)

Мілітарі-садиба «Grun Hof» знаходиться на півночі Закарпаття в самому серці Боржавського хребта в селі Гукливий.В 12 км від садиби проходив старий угорсько-польський кордон.Під час 2-ї світової війни для оборони від можливого нападу Червоної армії, угорці побудували систему оборони Арпада.Її довжина становила 660 км, а глибина близько 70 км.Система включала в себе 4 оборонні лінії розміщені від сучасної польського до сучасного румунського кордону. Садиба побудована на залишках бункера оборонної «Лінії Арпада», завданням якого було підірвати залізничний міст-акведук перегону Мукачеве-Лавочне у разі прориву радянських військ через перевал Бескід.На щастя, солдати не виконали свою місію і міст залишився цілий, зараз це частина основної залізничної гілки південно-західного направленія. Бункер ми частково відновили і обладнали в ньому лобі-бар, бібліотеку та сигарну кімнату. Кожна з 10-ти кімнат садиби розповідає історію однієї з 6-ти Закарпатських і 4-х Європейських оборонних ліній, а стіни розкривають сторінки угорського та чеського періоду історії Закарпаття. Садиба спеціалізується як і на окремому сегменті «мілітарі-туризм» так і на активному відпочинку загалом.Якщо гість хоче пограти у рольовий пейнтбол, політати на параплані, спуститися на катамарані по гірській річці, покататися на лижах чи дошці, проїхатися по горах на квадроциклах або гуцуликах (карпатська порода коней), а після познайомиться з 6-ма кухнями народів Закарпаття, то це до нас.В садибі працює ресторація з чеською та угорською кухнею, а також військова баня.

В. Грабівниця

Бункер в В.Грабівниці був побудований з 1939 по 1942 рік двома батальйонами полонених румунів в режимі надсуворої секретності. Після будівництва румунів розстріляли. Є думка, що бункер мав використовуватися як командна ставка 1-ї угорської армії, але достеменно сказати неможливо, оскільки весь угорський військовий архів був спалений під час наступу Червоної армії на Будапешт в 1944 році. Після звільнення(окупації,хто як вважає) Закарпаття у 1946-му році НКВС проводило підривні та будівельні роботи у бункері, при чому зона в 2,5 км навколо була оточена і нікого не впускали та невипускали. В результаті ми отримали його сучасний вигляд: близько 2-х км довжиною, 50 м глибиною, має три яруси та 4 виходи на поверхню. Оточений системою окопів та підірваних ДзОТів.

Карпати

Берегвар родини Шенборнів–Бугеймів
Цей казкової романтичної архітектури палац, близький за стилем до ренесансу, був побудований у 1890 р. на місці дерев’яного мисливського будинку в урочищі Берегвар. Будівля має 365 вікон (як і днів у році), 52 кімнати (кількість тижнів), 12 входів (місяців). Двері та вікна під’їздів прикрашені вітражами на біблейські теми. На одній із веж розміщений герб у вигляді лева, над його головою корона з хрестом – це знак високого церковного сану.
Палац, а в первинному проекті – дерев’яний мисливський будиночок – зобов’язаний своїм існуванням Ервіну Фредеріку Карлу (1842 – 1903), який, будучи пристрасним мисливцем, часто відвідував свої прикарпатські володіння.

Чинадійово

Сент Міклош – «Замок двох сердець»
Відомо, що 1682 року в стінах цього замку відбувалося найбільше кохання, яке знало людство. Те, яке змінило долю не тільки двох великих люблячих сердець, але й долю цілого народу…
Вся Західна Європа затамувавши подих стежила за подіями, що відбувалися отут, на другому поверсі, у спальні Ілони Зріні…
Сталося те, що Ілона Зріні віддала руку і серце повстанцю… За це її дуже покарали, відібрали у неї все, заточили у в’язницю, і потім вислали за межі Австро–Угорщини, де вона і померла зі своїм коханим чоловіком. Фактично з її сторони це було жертвоприношення, вона принесла в жертву все заради свого кохання.

Колочава

Найпопулярнішою серед об’єктів військового туризму на Закарпатті є лінія Арпада. Угорщина почала будувати оборонну лінію у 1940 році для захисту від наступаючих радянських військ. Природний рельєф Карпат дозволяв будувати такі військові укріплення, з яких артилерійським вогнем можна було зупинити рух противника. З цією метою у Колочаві побудували близько тридцяти залізобетонних бункерів. Від вогневих точок до бункерів тягнулись укріплені земляні траншеї. В них були прокладені лінії телефонного зв’язку, вогневі точки обладнали автоматичною стрілецькою зброєю, мінометами, гранатами і легкими протитанковими гарматами. Також річка Теребля у декількох місцях була перегороджена кількома рядами бетонних пірамід.
У колочавському музеї «Лінія Арпада» Ви детально ознайомитеся з історією Другої світової війни на Закарпатті. Реставратори Лінії Арпада зібрали кілька тисяч військових експонатів в музейному комплексі.
Перший бункер музею називається командний. В середині все розташовано так, як було колись. Кулемет, автомати і рушниці, патронташі та гранати, каски та пристрій дальнього бачення, вогнемет і вогнегасник, силовий кабель і десятки інших пристосувань для війни. Все це – оригінальні зразки.
За кілька десятків метрів звідси розташований бункер-шпиталь у бетонних оковах. Ліжка у три яруси, комплекти медобладнання, запахи ліків і препаратів, брому та йоду. Перебувати довго тут не можна, однак надати допомогу пораненому та підготувати його до евакуації – цілком можливо.
Пройшовши сотню метрів вбік, Ви потрапите в обитель кашоварів – котлопункт. У цьому бункері увагу привертає пузата похідна кухня-шпор, якою користувалися в угорській армії. Тут же встановлено довгий стіл, а на ньому – тарілки та ложки з нержавійки, горнята з міді. По обидва боки від нього – лавки. Провіант зберігається в мішках, на яких стоїть дата – 1942 рік.
Відреставрована оборонна лінія на березі річки Теребля – найдовша на Закарпатті. Вона теж входить до музею «Лінія Арпада».

Тереблянське водосховище

Споруджене в 1955 році. Площа водного дзеркала – 80 га (при мінімальному рівні води – 72, при максимальному – 90 га). Глибина – 8 м, довжина – понад 10 км, пересічна ширина – 100 м. Вміщує до 24 мли. м3 води. Максимальна температура верхніх шарів води 18°, на глибині – 12°. Планктонні організми представлені діатомовими, зеленими та синьо-зеленими водоростями, нижчими ракоподібними, коловертками; бентосні – хірономідами, черв'ячками, молюсками. Крім риб, які переселилися з Тереблі та струмків, сюди випущено для акліматизації байкальського омуля, сига. Але внаслідок недостатньої підготовки водосховища завезені риби в ньому погано приживаються. Водосховище придатне для життя дунайського лосося та сванської форелі, сигів, байкальського омуля, стерляді, бестера. Риби місцевої фауни, які живуть у водосховищі у великій кількості,– вусачі, гольяни, бистрянки, верховодки, бабці – хороша кормова база для лососевих.