при групі, 10 чол

при групі, 15 чол

при групі, 17 чол

Проведений тур в мікроавтобусі (автобусі)

Проведений тур на власному авто

(екскурсія по трасі з допомогою прямого ефіру на FB, мобільного зв'язку)

24 травня на червоній доріжці ТОП-3 екскурсоводи Тернопілля

• Спеціаліст з пікантної історії минулого: що їли й пили, як забавлялися, чому навчалися пани й селяни.

• Спеціаліст давніх поселень-городищ.

• Спеціаліст по каменях, «річкових правителів», віком в 380 млн. років.

• Минько Наталя – спеціаліст по збору елітної тусовки по історично-пішому маршруту «Замки Тернопілля – Подільський Боллівуд».

• 8:30 Зустріч стоянка напроти «Готелю Тернопіль», вул. Замкова 14.
• Чекатимемо на Вас із особистим комплектом: маски, рукавиці, засоби гігієни.

Золотий Потік

Перша стація маршруту, 90 км від Тернополя, 2 год в дорозі

• Замок в Золотому Потоці збудував польський шляхтич з роду Потоцьких.
• Стефан став зятем володарки Молдавського князівства, а його дружина – Марія Могилянка, надала притулок в замку рідній тітці та її сину – Петру Могилі (майбутньому ченцю і засновнику Києво-Могилянської Академії).

• «Помешкання для комісаря фінансів та урядовців суду.
• Стайні для корів, безріг, огерів.
• В середині замку зосереджувалося все життя не тільки міста, але й довколишніх сіл, бо там містився суд, у якому селяни доходили своїх прав, і в’язниця, за віконних крат якої неслися тусливі пісні.
• Містився податковий уряд, ресторан, касино з бібліотекою для інтелегенціїх міста, гругольня у городі замку.
• Підземні льохи про які існував переказ, що тяглися вони аж до Дністра» (Спогади селян «Бучаччина»).

• В криптах костелу в Золотому Потоці, похований фундатор, Стефан Потоцький, в оздобленому срібними свічниками саркофазі.

Палац Золотопотіцький

• Переїхавши мурований місток був в’їзд до прегарної стилево-забудованої палати Гнєвоша.
• Який вже в пізньому віці оженився з дідичкою Чцінською.
• Перед палатою були гарні квітники так звані газони.
• Власник палацу, Влодимир Гнєвош, був послом у Відні.
• Син Олександр закінчив агрономну академію в Баварії, працював інженером-землоробом.
• Гнєвош омеблював палац, наповнивши сімейними реліквіями, копіями картин і 2000 томами книг виданих польською, англійською, німецькою та французькою мовами.
• Фондував кошти на місцеву церкву, син допомагав знедоленим селянам не залежно від їх віри та національності.

• Ошатна відреставрована будівля.
• Гостям демонструють давні фото палацу і його власників, селян в етнічному вбранні,
• 19 століття.
• «У кожному селі була інша народна ноша для мужчин, жінок та дівчат.
• Ця ноша була так стримувана в різнім стилі, що без помилки можна буо впізнати з якого села походили ці люди. Різнилися не тільки, строями, вишивками, вивязанням хусток на голові, але й коралями. Дивує мене – чому хтось у ті часи не зберіг цих зразків у наших музеях.
• Чи бодай не зберіг їх у фотосвітлинах» (спогади селян «Бучаччина»).

Сокілець

Друга стація маршруту, 7 км від Золотого Потоку, 20 хв в дорозі

• Дерев’яна церква Покрови Божої Матері, збудована монахами.
• У церкві є старовинне Євангеліє, куплене 1631 році, про що свідчить напис на ньому.
• В лісі поодинокі камені – травертинові скелі.
• Два струмки серед лісу.
• Старий водяний млин на струмку.
• Береги річки Стрипа.

Піший перехід

Сокілець – Берем’яни

• Лісовою стежкою вниз струмка, 400 м.
• Лісом і галявиною, 2000 м.
• Зупинка «Млин».
• Перехід ч/з річку Стрипу на беріг Дністра (вода по котики, моста не має)
• Зупинка «Беріг Дністра».
• Підйом на «Червону Гору», 600 м. по рівнині, 400 м. вгору.
• Панорама меандру Дністра.
• Вид на поселення «Говда».
• Шлях назад із відпочинком, 3400 м.

Берем’яни

III стація маршруту, піший перехід, 1 км

Піший перехід

Берем’яни – беріг Дністер – підйом «Червона Гора»

• Село Берем’яни положене на горі над Дністром, де впадає ріка Стрипа.
• Околиці села між Стрипою і Дністром називаються «Говда».
• Колишній власник Беремян – Францішек барон Гайдель заложив винницю, яка давала добрі врожаї.
• Полудневе, безлісне узбіччя над Дністром, називалося «Червона».
• «..Мабуть від великої кількості дерену (дикий кизил) і дикої рожі (дика шипшина), які там росли і восени та на початку зими своїми ягодами надавали колір цілій горі.
• Таборували там польські гарцеже (скаути), займалися ловлею риби та видр.
• В селі було багато ремісників – ковалів, стельмахів (виробляли колеса), столярів» (спогади селян «Бучаччина»).

• 22:00 Завершення туру стоянка напроти «Готелю Тернопіль», вул. Замкова 14.