Казка завжди ближче, ніж здається. Варто лише завітати на Прикарпаття. Та й які зимові свята без мандрівки? Отож учні київської гімназії «Прем’єр» разом зі своїми вчителями не втримались і рушили у подорож.
Ранковий Івано-Франківськ зустрів нас дощем і мокрим снігом. Та зимове сонце ласкаво посміхнулося з-за хмарки, заохочуючи столичних вундеркіндів швидше займати місця в автобусі.
І от ми вже мчимо назустріч Карпатам. Ще здаля струнки смереки та ялини привітно махали нам гілками, а стрічка дороги все більше закручувалась, перетворюючись на гірський серпантин. Щохвилини змінювався і пейзаж за вікном: все частіше назустріч траплялися вози з кіньми та квадроцикли. Так-так, не дивуйтеся, адже Прикарпаття – чудовий край, де старовина природно уживається із сучасністю.
І от нарешті ми дісталися легендарного селища, що вважають келією сонця, – Космача. Справді, тут завжди, в будь-яку пору року сонячно. Адже розташовується воно у чаші гір, а присілки (такі собі гуцульські вулиці) розбіглися на 6 км навкруги у вигляді зірки. З дороги видно, як чепурні, немов казкові, хати мальовничо розкинулись на схилах гір. Тож, аби провідати сусідів, доведеться пару кілометрів підніматись–спускатися крутою стежкою. Тому в Космачі нас уже чекали запряжені кіньми вози.
Коники весело бігли, грайливо потрушуючи гривами, немов хвалилися один перед одним вплетеними помаранчевими кутасами та металевими прикрасами на вуздечках.
Під веселий дзвін ми й дісталися самого вершечку горі, де й живе майстриня писанкового розпису Ганна Линдюк.
Писанки вона розписує змалечку, а навчилася від бабусі. Нині своє вміння та знання про значення стародавніх солярних знаків радо передає онукам і всім бажаючим.
Тож і ми взялися за писочки й почали зображати давні знаки – сонця, щастя, добра.
Тим часом майстриня пояснювала, з чого починати роботу: як правильно поділити яйце, нанести віск і потім розфарбовувати.
Зрештою, виявилось, що столичні школярі, хоч і вперше тримали писочки, досить вправно ними володіють.
І от веселою юрбою знову розсаджуємось на вози, вкриті тепленькими гуцульськими ліжниками (ковдрами) та рушаємо на майстер-клас до іншої майстрині, пані Олени.
Вона неперевершено ліпить із сиру коників, оленів, зайців, ведмедів і може просто на очах створити гуцула верхи.
Здавалось би, ну, що тут складного?
«Секрет простий: сир швидко вистигає, тож потрібно за декілька секунд розкачати пальцями сир і швидко виліпити з нього тваринку», – пояснила вона.
Згодом фігурки розписують спеціальними харчовими фарбами та прикрашають новорічним дощиком або кольоровими нитками.
Сирні коники – обов’язків атрибут весілля: сирні калачі вдягають молодятам на руки, символічно поєднуючи їх на все життя; мовляв, щоб жили у достатку, мов сир у маслі.
Варто зазначити, що кожна майстриня ще й пригощала чаєм-гербаткою з гірських трав, налісниками та пампухами.
А ще приміряли старовинний гуцульський весільний одяг. Бігме, ніде більше у світі Князь із Княгинею (наречені) не вбираються у таке яскраве, мов сонце, вбрання! Та ще й під спів скрипки!
Вже у сутінках покидали ми Космач, обережно притискаючи до грудей власноруч створені вироби. Сонце повільно ховалось за гори і крізь темряву, разом із зірками на небі, на схилах почали гостинно спалахувати-світитися вікна хат.
Втомлені та веселі приїхали ми у Верховину, де в етно-садибі «Повниця» нас чекала смачна вечеря та розваги.
А на ранок, не встигли ми поснідати, як до вітальні зайшов… Не повірити, Святий Миколай! Та ще й з повним лантухом подарунків. Ото вже була забава!
Ігри, загадки, конкурси. А які вірші, виявляється, спеціально саме для Чудотворця написав дехто з дітей!
І от настав чудовий момент, коли святий угодник відкрив свій мішок і почав роздавати школярикам казкові подарунки – пряники та інші солодощі.
Прощаючись, Святий Миколай запросив обов’язково відвідати його резиденцію у селі Пістинь.
А ще ми оглянули форельне господарство. Бо де ви побачите у ставку золотих рибок і сріблясту форель? До того ж ласкава господиня пані Галина дозволила всім охочим половити рибу, але з умовою, що потім весь улов кинути назад у воду. А за це пригостила нас справжнім гуцульським банушем (зварена на сметані кукурудзяна каша) та запеченою у сметані фореллю!
…І знову нам назустріч вздовж дороги виструнчилися смереки, сосни та ялинки, вітально помахуючи пушистим гіллям. Наш автобус легко долав гірські кілометри до Івано-Франківська, залишаючи позаду казкове Прикарпаття. Тож до зустрічі, край сонця, гір і майстрів!
Турфірма організовує:
– автентичні тури Карпатами;
– гуцульські весілля;
– присутність майстрів на корпоративних фестивалях.
Інформацію можна використовувати з посиланням на сайт:
http://www.okraina.com.ua/
Туристична фірма «Окрайна”