Рукомиш
Ніколи б не подумала, що в Україні є такі місця як Рукомиш. Тож щиро раджу всім, якщо ви прагнете духовного очищення, їжайте в Рукомиш. Це село на Галичині, поблизу Бучача, нагадало мені французький Люрд. Уже здаля вас вітатиме гора, що нагадує лице Ісуса, а в долині б’є джерело з цілющою водою. Ще в ХІІІ ст. монахи, які втекли зі спаплюженої монгольською ордою Києво-Печерської лаври, збудували у скелях печерний храм. У ХVІІІ ст. граф Микола Потоцький офірував гроші на будівництво церкви і подарував унікальний дзвін. А селяни зібрали гроші та замовили майстру Іоанну Пінзелю фігуру святого Онуфрія, яка прикрашала церковну браму.
Нещодавно місцева громада спорудила на скелях Хресну дорогу, проте замість 12 традиційних стацій встановили тринадцять: остання символізує важкий шлях українського народу до визволення та свободи.
Русилівські водоспади
Яка мандрівка без гострих вражень? Але Русилівський каскад – це просто клас! Варто лише увійти у глибоку ущелину, як раптово відкриється каскад водоспадів. Точніше, 14 водоспадів «грають» для вас могутній гімн підземних вод Русилівського водоспаду, адже найвищий із потоків «стрибає» вниз із 12-метрової височини. Недарма Географічна Енциклопедія України визнала його найбільшим водоспадистим струмком України!
Бучач
Ніби подорож машиною часу стало побачення з Ратушею (XVIII ст.) в Бучачі. Споруда немов витканою з каменя і висить у повітрі. А які скульптури! Хоч і пошкоджені, та відчувається, що це ж роботи самого «галицького Мікеланджело» – Іоанна Пінзеля! І хоча у Львові є краще збережені фігури, ратуша – це фантастично! А як весело дзвенять підбори об старовинну бруківку, ноги самі несуть до величного костелу Успіння Св. Богородиці (XVIII ст.), адже це родова усипальниця графів Потоцьких, побудований архітектором Меретіна і знову ж прикрашений роботами Пінзеля. Подорож містом чудова, бо тут що не будинок, то історія. Ми радимо обов’язково оглянути «галицький Ватикан» – Василіанський монастир (XVIII ст.): його вежі та куполи ніби у молитві возносять до небес свої витончені, величні шпилі та хрести. І над усім цим височіють мури середньовічного замку, що вже шість сторіч оберігають місто. Віки не пощадили, і хоча стіни частково зруйновані, вони ніби дихають сивою давниною. А які тут гарненькі кав’ярні! Просто на площі біля Ратуші весела газдиня радо пригостила нас кавою зі смачнючім сирником. А поки ми уминали це все, вона розповіла, що до війни (Другої світової) у Бучачі ткали макати – тканини вагою з пір’їнку, але дорожчі, ніж пів гектара землі, мовляв, 1 м тканини у 1939 р. коштував 150-200 дол.! На світових виставках у Парижі і Чикаго макати відзначили золотими медалями.
Коропець
Для рибалок зі стажем Дністер котрий омиває село Коропець просто мрія рибалки! Це ж містечко срібних коропів й тисяч рибаків! А як там запікають коропів і щук! Один тамтешній дідусь хвалився, що його жінка вміє готувати з риби тисячу і одну страву. Запрошував він мене і на їхній фестиваль – «Коропфест»!
До речі, виявляється, що в давнину (до Хотинської битви) містечко було форпостом між Річчю Посполитою і Османською імперією. Перед Першою світовою у Коропці поселився граф Бадені та побудував справжній «Віденський» палац і величезний парк зі ставком, прикрашений статуями, була навіть фігура Олекси Довбуша.
Інформацію можна використовувати з посиланням на сайт:
Інформацію можна використовувати з посиланням на сайт: http://www.okraina.com.ua/
Туристична фірма «Окрайна»
http://www.okraina.com.ua/tours/excursion/metsenati-zamkiv-ta-svyatin-ternopilshchina.html